Домашнє насильство - як фактор ризику для особистості учня

Сім’я визначається, як соціальний інститут, що характеризується спільною формою взаємин між людьми, у межах якого здійснюється основна частина їх життєдіяльності. Сім’я – провідний мікрофактор соціалізації особистості, оскільки вона є персональним середовищем її життя та розвитку і до основних функцій якої належить: забезпечення фізичного та емоційного розвитку індивіда, формування статевої ідентифікації дитини; провідна роль в її розумовому розвитку; розвиток здібностей та потенційних можливостей індивіда; забезпечення дитини почуттям захищеності; формування ціннісних орієнтацій особистості; оволодіння дитиною основними соціальними нормами.

Соціально-педагогічна робота та соціально-правовий захист дітей, які потрапили в складні життєві обставини, здійснюється у закладах освіти відповідно до Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України, Законів України «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про органи і служби для дітей та спеціальні установи для дітей», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення, затвердженого спільним наказом Держкомсім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність, захист гідності та найкраще забезпечення її інтересів. Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного, сексуального економічного та психологічного насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження з нею, залучення до найгірших форм дитячої праці, у тому числі з 4 боку батьків або осіб, які їх замінюють, а також вживає необхідних заходів для забезпечення прав дітей, які стали свідками у кримінальному провадженні. Насильство та жорстоке поводження з дітьми, на жаль, стали для сучасного українського суспільства звичними явищами. Не поодинокими є випадки, коли замовчується не лише факт самого насильства, й приховуються його наслідки. Особливу увагу у вирішенні цього питання слід зосередити на профілактичній, просвітницькій роботі перш за все, з сім’єю. З іншого боку, сім’ї необхідно надати психологічну допомогу, виправити стосунки, щоб діти мали можливість жити з власними батьками. Такі обставини вимагають втручання з боку служб, у тому числі освітянських закладів.

Визначення жорстокого поводження з дітьми.

Що таке насильство? Насильство – фізичний або психологічний вплив однієї людини на іншу, що порушує конституційне право людини на особистісну недоторканість (у фізичному і духовному розумінні).

Насильство – навмисне застосування людиною, групою різних форм примусу по відношенню до конкретної особи, групи з метою досягнення певної мети (утиск конституційних прав та свобод громадянина, нанесення шкоди чи загроза фізичному, психічному стану).

Бездоглядність – відсутність або недостатність контролю за поведінкою або заняттями дітей і підлітків, виховного впливу на них з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Фізичне насильство над дитиною – дії із застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй фізичного страждання, що заборонені законом. Фізичне насильство в сім'ї передбачає умисне нанесення одним членом іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті, порушення фізичного або психічного здоров'я, посягання на його честь і гідність.

Сексуальне насильство або розбещення – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування, сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального характеру.

Психологічне насильство – вплив однієї особи (групи осіб) на психіку дитини, використовуючи словесні образи, погрози, переслідування, залякування, критику, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини до пригніченого або хронічного тривожного стану, затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного розвитку тощо.

Профілактична робота в загальноосвітніх навчальних закладах

Профілактична робота в загальноосвітніх навчальних закладах проводиться на трьох рівнях, а саме:

- первинна (загальна просвіта суб’єктів навчально-виховного процесу щодо жорстокого поводження, насильства, захисту прав), що проводиться з педагогічними працівниками, медичним та господарським персоналом закладу освіти, учнями та їхніми батьками;

- вторинна профілактика проводиться з дітьми та їхніми сім’ями, у яких виявлено ознаки ризику потрапляння в складні життєві обставини. Це цілеспрямована робота з окремими групами дорослих і дітей з метою зміни ставлення до поводження з дітьми, формування гуманного ставлення дорослих до дітей, життєвих умінь, навичок дорослих і дітей, роз’яснення сутності й відповідальності за жорстоке поводження з дітьми;

- третинна профілактика проводиться з тими, хто постраждав від жорстокого поводження, з метою навчання самозахисту.

Форми, методи та засоби виховання учнів

Методи формування свідомості (бесіда, лекція, диспут, навіювання, дискусія, приклад,переконання).

Дискусія - колективне обговорення будь-якої проблеми або кола питань, щоб знайти правильну відповідь.

Диспут - суперечка, шлях мобілізації активності вихованців для вироблення правильних суджень і настанов, спосіб переконування інших.

Приклад - метод формування свідомості людини, який полягає в тому, щоб на конкретних переконливих зразках проілюструвати ідеал для наслідування.

Розповідь - невеличке за обсягом зв’язний виклад подій, що містить ілюстрацію або аналіз моральних понять, їх оцінка

Методи організації діяльності та формування досвіду громадської діяльності

ВПРАВИ - метод виховання, що передбачає планомірне, організоване, повторне виконання певних дій з метою оволодіння ними, формування умінь і навичок.

ВИМОГА – метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє ті чи інші дії вихованців, виявляє у них певні якості.

Методи стимулювання поведінки та діяльності (змагання, заохочення, покарання).

Шляхи спонукання вихованців до поліпшення своєї поведінки, розвитку в них позитивної мотивації поведінки. Суспільна думка, навіювання, застереження, подяка, зауваження, осуд, наказ, погроза, обмеження окремих прав особистості.

Змагання – метод стимулювання діяльності, що забезпечує успіх і цілеспрямованість у процесі роботи, відчуття товариської взаємодопомоги шляхом обліку і порівняння результатів спільної діяльності та заохочення її учасників.

Похвала - висловлене схвалення вчинків, поведінки й діяльності вихованці.

Покарання – метод педагогічного впливу на особистість, спрямований на попередження й гальмування негативних вчинків.

Заохочення – стимулювання позитивних проявів особистості за допомогою високої оцінки її вчинків, породження почуття задоволення і радості від успіхів.

«Шляхи вирішення конфліктів»

Опитувальник для батьків

Конфлікт — це______________________ ;____ .

Причиною конфлікту може бути____________ .

Конфлікт може призвести до того, що _______ .

Частіше за все приводом для конфлікту в родині буває.

Для того, щоб уникнути конфлікту, потрібно _ .

Чи вважаєте ви за необхідне піднімати проблему конфліктів на батьківських зборах?

Як ви вирішуєте конфлікти?

Чи може виникнути конфліктна ситуація в школі?

Чи можливо взагалі жити без конфліктів?

Як ви навчились вирішувати конфліктні ситуації в родині?

Чи можете ви поділитися досвідом з вирішення конфліктних ситуацій?

Опитувальник для учнів:

Ти — конфліктна людина?

Чи легко тобі з'ясовувати з кимсь відносин

Що ти відчуваєш після того, як з'ясував відносини?

Чи стаєш ти більш досвідченим після виходу з конфлікту?

З ким найчастіше ти конфліктуєш?

Хто першим намагається вирішити конфлікт — ти чи друга сторона?

Що ти, як правило, відстоюєш у конфлікті?

Чи виникають конфліктні ситуації у вашій родині? Чи змінюється твоє ставлення до людей, з якими ти був у конфліктній ситуації? Чи потрібно людям вчитися вирішувати конфлікти?

Чи бажаєш ти взяти участь у спеціальному тренінгу з вирішення конфліктів?

Поради батькам

• Навчайте свою дитину дружити з іншими дітьми, не залишайте її на самоті.

• Будь-яка дитина — відмінник або двієчник, рухлива або повільна — може бути другом вашій дитині, отже, заслуговує на повагу з вашого боку.

• Цінуйте друзів своєї дитини не з позиції можливостей їх батьків, а з позиції їх ставлення до вашої дитини.

• Власним ставленням до друзів навчайте свою дитину цінувати друзів.

• Прагніть довести своїй дитині достоїнства її друзів, а не недоліки.

• Хваліть свою дитину за прояв її достоїнств у дружбі.

• Запрошуйте друзів своєї дитини додому, спілкуйтеся з ними.

• Пам'ятайте, що дружба дитинства, що буде підтримана вами, можливо, стане опорою вашої дитини в дорослому житті Навчайте свою дитину бути чесною з друзями і не шукати вигоди від дружби.

• Учіться бути своїй дитині другом.

• Якщо ваша дитина довіряє вам свої таємниці як друзям, не шантажуйте її ними.

• Критикуйте, не принижуючи, а підтримуючи.

• Підтримуйте у своїй дитині бажання робити друзям приємне.

• Не допускайте зради дитини стосовно друзів.

ПОРАДИ ДІТЯМ

• Довіряйте своїм батькам — вони найближчі до вас і можуть допомогти, порадити.

• Розповідайте їм про свої проблеми.

• Діліться своїми радощами.

• Піклуйтеся про батьків.

• Прагніть їх зрозуміти, допомагайте їм.

• Не засмучуйте і не ображайтеся на них даремно.