Прояви насильства у початковій школі та профілактика цього явища

      Вчені виділяють певні провідні чинники, що сприяють виникненню насильницької поведінки у дітей молодшого шкільного віку: характеристики спрямованості та самосвідомості особистості (низький рівень сформованості моральних уявлень, неадекватні самооцінка і рівень домагань), індивідуально-психологічні (емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, низький рівень розвитку інтелекту, несформованість навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків) та соціально-психологічні (статус у колективі однолітків, низький рівень соціальної адаптації, несприятливий емоційний мікроклімат в сім’ї, характер і система виховання).

   Передумови для виникнення і розвитку шкільного насильства, зосереджені у стійких рисах характеру і схильностях людей. Схильність до насильства може обумовлюватися психологічними проблемами, які переживає людина, кризовими періодами онтогенезу, кризовими ситуаціями повсякденного життя. Є періоди вираженої агресивності дитини, що порушують її гармонійні відносини з оточенням, що в основному співпадають з моментами її найбільшої емоційної лабільності, з переживанням вікових афективних і особистісних криз. Схильність до шкільного насильства певною мірою залежить від агресивності особистості. Це індивідуально-психологічна риса, що виявляється у готовності до агресії.

   Схильність до шкільного насильства залежить від вольових рис дитини. Прояви волі молодшого школяра значною мірою залежать від ситуації, вимагають зовнішньої підтримки з боку дорослого. Тому в початковій школі необхідно створити атмосферу чітких вимог і правил поведінки, спокійно-позитивний соціально-психологічний клімат.    У цей період у дітей формуються такі вольові риси характеру, як цілеспрямованість, організованість, стриманість, дисциплінованість, наполегливість тощо.  Якщо батьки і педагоги недостатньо знають і враховують індивідуально-психологічні особливості дитини і висувають надмірні для неї вимоги, це призводить до розчарувань, недовіри, пригніченості, почуття неповноцінності, формує негативні особистісні риси.

   За даними наукових досліджень, схильність до насильства залежить від того, в якій сім’ї виховувалася дитина. Дослідники процесу соціального научіння дійшли висновку, що жорстоке поводження з дитиною у сім’ї призводить не тільки до здійснення агресивних вчинків цією дитиною при спілкуванні з однолітками, але й до розвитку агресивності, схильності до насилля та жорстокості у зрілому віці.

   Комп’ютерні ігри, що містять сцени насильства та жорстокості, формують у свідомості дітей чіткі еталони та алгоритми вчинення насильницьких дій. До таких ігор належать так звані «стрілялки», «бродилки», «літалки» та «перегони». Дитина, яка сприймає віртуальний світ як реальний і не має необхідного життєвого досвіду, отримує хибну, дезорієнтуючу інформацію щодо підступності та жорстокості життя.

Виділяють наступні види та форми насильства, які найчастіше трапляються в школі:

– фізичне насильство: б’ють, копають, плюють, штовхають, смикають, відбирають гроші, підставляють ногу, забирають речі, нищать чужі речі. Фізичне насильство може застосовуватися безпосередньо (людина сама це робить) або опосередковано (намовляє інших);

– словесне й безслівне насильство: докучання, передражнювання, глузування, висміювання, ображання, осоромлення, зачіпання, погрожування, розповсюдження пліток і наклепів (особисто чи в Інтернеті), демонстрування непристойних жестів. м’якій» формі. Шкільне насильство завдає дитині тяжких травм, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я.

   З метою профілактики шкільного насильства у середовищі дітей початкових класів соціальний педагог – як працівник психологічної служби, протягом навчального року має проводити бесіди, години спілкування, розвиваючі вправи, рольові ігри тощо. Також під час кожного заняття використовувати роздатковий матеріал, картинки, показувати відео з даної тематики з подальшим обговоренням даного питання.