Як організувати домашнє навчання
Про що пам’ятати
Діти зараз більше, ніж зазвичай, потребують батьківської підтримки, очікують від батьків психологічної допомоги. Особливо це стосується старших школярів, адже їм додає тривоги й напруги невизначеність із ЗНО/ДПА.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями. Варто чесно говорити про те, що з нами відбувається.
Перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось буде два, а у когось два з половиною — це індивідуально. Узагалі-то на адаптацію потрібно до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
Як діяти
Намагайтеся наповнювати день різноманітними заняттями, не перетворюйте його для дитини на суцільне виконання домашніх завдань. Школа — це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того почуваються без вини покараними, і для нас важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
Забезпечте дитині, яка вчиться вдома, окрему територію. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок — що завгодно.
Стежте, щоб дитина будь-якого віку робила перерви, зупиняйте її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки — десь за півгодини.
Дбайте про свіже повітря. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки — у разі нестачі свіжого повітря їхні «показники» погіршуються. Якщо дитині душно, то у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Що менше повітря, то гірші результати навчання.
Допоможіть дитині структурувати навчання. Коли дитина бачить багато завдань (більше 8), у неї часто починається паніка, їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Складіть із дитиною план: ти починаєш з оцього, потім робиш це.
Допоможіть дитині обрати, з якого завдання почати – простого чи складного. Це залежить від того, як ваша дитина «вступає в діяльність».
Залучайте в навчання м’яко, із повагою до кордонів дитини, без примусу. Маємо пам’ятати, що в кожної людини є інерція. Коли маленька дитина грається, а вже треба сідати за уроки — допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який покличе до навчання. Можна просто сказати: «За 10 хвилин сідаємо за уроки». Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що багато батьків живуть у режимі дефіциту сил, і найлегший (начебто) спосіб їх зекономити сили — примус. Але цей спосіб програшний.
